Полтавська обласна рада

Українські студенти отримали право подавати документи у кілька вузів одночасно на три спеціальності у кожному з них. Як до цього ставляться ті, хто давно закінчив навчання, і чи скористалися б вони зараз такою нагодою, ми запитали у депутатів фракції ПАРТІЇ РЕГІОНІВ Полтавської обласної ради.

Ольга Дяченко, начальник Полтавської дирекції залізничних перевезень

– Я не підтримую такі нововведення. Обирати фах потрібно обґрунтовано, розуміючи при цьому, що це – твоя доля, це на все життя. Крім того, подаючи документи у кілька вишів одночасно, одні абітурієнти позбавляють можливості навчатися інших, тих, хто ставить конкретну мету вчитися саме в цьому вузі на цьому факультеті. І потім, можливо, вступнику та спеціальність по життю буде непотрібна, а навчання стане втраченим часом, бо він зрозуміє, що не той фах опановував. Тому якщо абітурієнт не визначився, хай він краще ще трохи продумає і дасть дорогу тим, хто точно знає, чого хоче.

Я на залізниці з 1977 року, і навіть не уявляю себе в іншій професії. У родині ніхто не працював у цій сфері. А я, вже коли стала мамою, прийшла працювати на залізницю і зрозуміла, що це – те, чим хочу займатися все життя. Закінчила Харківський залізничний технікум, потім здобула економічний фах. І за 35 років я ні разу не пошкодувала про вибір. Дуже дорожу своєю професію і пишаюся нею.

Валерій Пархоменко, заступник голови-керівник апарату Полтавської ОДА

– Не можна однозначно сказати, що це є позитивно чи є негативно. Позитив у тому, що молода людина має можливість одночасно вибрати для себе кілька шляхів розвитку і спробувати свої сили у різних сферах. А негатив?.. Мабуть у тому, що склавши іспит в один з двох вузів, абітурієнт обере ту спеціальність, на яку він пройшов у результаті іспитів, але до якої душе не особливо лежить. І це накладе певний відбиток на все його життя. Проте вважаю, якби у мене зараз з’явилася можливість вступати одночасно в кілька вузів, я б нею таки скористався, адже життя змушує діяти.

Олександр Гриценко, директор КВКП «Полтавапаливо»

– Питання складне. Я можу сказати, що не підтримую таку практику. Ну як це так? Взяв подав документи у п’ять вузів, а потім куди потрапив, туди потрапив. Людина має розуміти, що вона хоче. Наприклад, якщо я більше люблю технічну сферу, то я ж подам документи у технічний вуз, а не в педагогічний, на який-небудь історичний чи інший гуманітарний факультет.

Я після школи вступав до сільськогосподарського інституту на інженера-механіка. Не можу сказати, що дуже того прагнув. Просто батько хотів, аби здобув таку спеціальність і потім лишився у селі. Не пройшов конкурс, забрали в армію. І там я зрозумів, що хочу бути будівельником. Після демобілізації закінчив інженерно-будівельний інститут, понад два десятиліття присвятив улюбленій професії. Другу вищу освіту здобував уже в 2010, закінчив ХАДІ.

Володимир Козуб, начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Полтавської області

– Я вважаю, такі зміни – на краще. Особливо позитивне те, що в такому віці, як наші абітурієнти подають документи, вони ще не завжди можуть відразу зробити осмислений вибір, а вступ у кілька вузів дає їм можливість якось визначитися. Крім того, якщо людина раптом не зможе вступити у виш Києва чи Харкова, то у неї залишається можливість стати студентом у рідному місті. Тобто, чим більший вибір – тим краще, на мою думку.

Я свого часу закінчив ХПІ, а оскільки практично все життя працюю у соціальній сфері, то отримав ще фах «соціальна робота». Як «технар», я добре вмію поводитися з сучасною технікою, а як посадовець, котрий працює у соціальній сфері, постійно користуюся знаннями, здобутими у іншому виші. Якби зараз мав можливість, то подавав би документи у кілька закладів: технічного спрямування та гуманітарного. У нинішніх абітурієнтів є все для цього, а в наш час вибір був значно меншим.

Михайло Виноград, головний лікар Хорольської ЦРЛ

– Вважаю, якщо абітурієнт подає документи у кілька вузів, але на один факультет, щоб здобути конкретну спеціальність, то нічого поганого у цьому немає. Таким чином молода людина збільшує свої шанси отримати бажану професію. А от коли подають документи у кілька закладів, аби хоч кудись вступити, це неправильно. Що ж то за фахівець тоді буде, як він сам не знає, треба йому така спеціальність чи ні? Якби я нині мав можливість спробувати свої сили у кількох вищих навчальних закладах, то обов’язково б нею скористався. Вибирав би медицину. Але однозначно, це була б одна і та ж спеціальність.

Тетяна Устименко, професор кафедри менеджменту освіти ПОІППО

– Вважаю, для абітурієнтів це дуже добре. Потенційний студент таким чином має змогу проявити свої сили не тільки на різних факультетах одного вишу, а й в університетах різного рівня. Наприклад, спробувати паралельно вступити до столичного вищого навчального закладу.

Я свого часу закінчила психологічний факультет Московського державного університету. Вибрала його тому, що абітурієнтів там набирали у липні, а не в серпні, як це було в інших закладах. Думаю, якби там набір проводився традиційно, я б не ризикнула і вибирала б щось поближче, причому пов’язане з технічними спеціальностями. Психологія для мене була радше експериментом, хоча по життю здобуті знання дуже знадобилися. Нині я б вибрала для себе університет і фах, де викладання деяких дисциплін здійснюється англійською. Це те, що потрібно у наш час. Абітурієнт має ставите перед собою сміливі цілі, подавати документи у вузи, про які навіть думати страшно, піднімати планку!

Тетяна Корост, голова Котелевської РДА

– Я думаю, що таке нововведення не створює повноцінні двосторонні умови між вищим навчальним закладом та абітурієнтом. Можливість вступати одночасно в кілька вузів призводить до «розпилення», абітурієнт, намагаючись «зачепитися» у різних вузах одночасно, не концентрує достатньо зусиль, аби напружитися і стати студентом того факультету, спеціальність після закінчення якого стала б справою його життя. Вступила дитина у виш, а навчатися не хоче, бо не має тяги до професії. Що тоді робити?

Вважаю, з вибором фаху слід визначатися якомога раніше, аби на момент початку вступної кампанії йти у конкретний навчальний заклад.

Молоде покоління треба привчати ставити перед собою мету. Повинна також бути політика державного регулювання кадрового потенціалу. Забезпечення фахівцями повинне випливати з того, яку галузь зараз розвиває держава. Якщо піднімаємо АПК, то слід більше уваги і ресурсів приділити саме підготовці спеціалістів-аграріїв, якщо це розвиток промисловості – набирайте більше інженерів, будівельників тощо.

Михайло Кривошей, начальник державної фінансової інспекції у Полтавській області

– Тут є свої плюси й мінуси. Плюс у тому, що дитина, якій після вступних іспитів не вистачило трохи балів, аби стати студентом престижних факультетів типу юридичного чи факультету менеджменту, спокійно зможе піти на менш затребувані спеціальності й отримати якісну освіту. Престижність професії – це справа умовна і дуже відносна. Зараз дуже багато менеджерів, адвокатів, але не вистачає технологів, інженерів, лікарів та вчителів. А мінус? Мабуть у тому, що для багатьох абітурієнтів ключовим стане прагнення вступити хоч куди-небудь, аби, наприклад, не тинятися на вулиці.

Раніше людина керувалася у виборі професії власними переконаннями та мріями. Якщо хотів випускник навчатися у якомусь конкретному виші, то він і три, й чотири роки намагався вступити на вибраний факультет.

Я особисто притримуюся думки, що зі спеціальністю слід визначатися до, а не під час вступної кампанії.

Микола Данилейко, голова правління ВАТ «Кредмаш»

– Я не розумію, як можна одночасно подавати документи, наприклад, у педагогічний, економічний і медичний заклади?

Якби я йшов сьогодні вступати, то по-перше, подавав документи лише на одну спеціальність, а по-друге, вибирав би обов’язково заклад з хорошою історією, чудовою базою, навчання в якому дало б мені гідну професійну освіту і диплом освіченого фахівця. Я б і зараз вступав у Харківський політехнічний університет.

Володимир Мірошниченко, директор Департаменту освіти й науки Полтавської ОДА

– Гадаю, то є добре. На мою думку, це дає можливість дитині збільшити шанси вступу у вищий навчальний заклад. Тобто я підтримую це, але якщо майбутні студенти йдуть вступати у кілька закладів, але за спорідненим профілем. А якщо вступають кругом і у все підряд, то це звичайно недобре. Я б особисто, якби це було можливо в часи, коли був абітурієнтом, скористався такою можливістю і подав би документи у кілька вищих навчальних закладів на інженерні спеціальності.

Іван Гальченко, директор Кременчуцького педагогічного училища ім. Макаренка

Нині абітурієнт може «розкидати» документи від медичного вишу до автодорожнього, від педагогічного до ветеринарної медицини. Це зводить нанівець усю профорієнтаційну роботу у школах. Так, право вибору у дітей повинно бути, але достатньо, бажано, зі схожими спеціальностями.

Подібне «паломництво» заради того аби отримати вищу освіту і неважливо де, штучно створює «роздуті» конкурси. Багато дітей, які мають менші бали із ЗНО, можуть просто не подати документи у бажаний виш, бо їх злякає такий конкурс. А насправді, у них є всі шанси стати студентами.