Іван Гальченко: «За чинної влади на розв’язання освітянських проблем направлені дії як районних, так і обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування»

Депутат-регіонал, голова постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури виступив на зустрічі Президента України Віктора Януковича з активом області.

- Доля дала мені можливість зреалізувати себе в освітній галузі, яка є серцевиною суспільства. Як директор педагогічного училища хочу заявити про те, що на сьогодні в нашому навчальному закладі створені всі умови для забезпечення права молоді на якісну освіту. Створена сучасна матеріальна база, яка забезпечена необхідним обладнанням, технічними засобами, літературою, наочними посібниками, 2 спортивних зали, 2 футбольні майданчики зі штучним покриттям, 9-ти поверховий гуртожиток з євроремонтом та з усіма зручностями для проживання.

Усе це сприяє підготовці хорошого вчителя початкової школи та фізичного виховання, вихователів дошкільних закладів.

На базі училища працює консультпункт національного педагогічного університету. Більше 4-х тисяч випускників училища не від’їжджаючи з Кременчука отримали повну вищу освіту з 9 педагогічних спеціальностей і забезпечують потребу в педагогічних кадрах в Кременчуці та в регіоні в цілому.

При училищі працює обласний ліцей-інтернат для обдарованої сільської молоді, оздоровчий табір «Ерудит», який сьогодні в селі Потоки отримав нове приміщення і перетворюється в навчально-оздоровчий комплекс для обдарованих та талановитих дітей Полтавщини, для тих дітей, які не тільки зубрять 2-3 предмети, щоб забезпечити вступ до вишу, а беруть участь в олімпіадах і конкурсах, є членами Малої академії наук, а в майбутньому виведуть науку і виробництво на передові рубежі.

Як голова постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки і культури, можу впевнено сказати, що на розв’язання освітянських проблем направлені дії як районних так і обласної державної адміністрації та органів місцевого самоврядування.

Основні здобутки освітян Полтавщини:

- реалізація комплексної програми розвитку освітньої галузі Полтавської області на 2011-15н.р.;

- відновлення роботи в області (67) дошкільних навчальних закладів і ця робота продовжується;

- здійснено ряд заходів по зміцненню матеріальної бази сільських шкіл комп’ютерами, автобусами за рахунок обласного бюджету; на ці потреби в поточному році передбачено 12млн.грн.

- постійно приділяється значна увага оздоровленню дітей та молоді.

І все це правда, проте, на мій погляд, є в освіті проблемні та не розв'язані питання.

Більшість присутніх в цій залі пам'ятає школу в якій була значна кількість помічників. Серед них дитячі організації, сільські будинки культури, безкоштовні спортивні секції та гуртки, потужні базові підприємства. Сьогодні цих помічників немає, в більшості сіл залишились школа, церква і пивбар. І школа програє своїм конкурентам.

Реальне життя свідчить про кризу і в сімейному вихованні. Як тільки батьки відведуть дитину в школу, то вважають, що тепер школа відповідає за навчання і виховання їхньої дитини. Та і школа цьому сприяє. Кожен прихід батьків до школи завершується збором грошей то на штори, то на вікна, на ремонти. До речі, за це батькам треба сказати велике спасибі, це вони своїми коштами спасли школи і дитячі садки та і вищі навчальні заклади.

Є позитивні приклади надання допомоги школам з боку бізнесу, але вони епізодичні. Я бачив у коридорі однієї з шкіл стенд вдячності місцевим меценатам, які її підтримують. Там 5 прізвищ і на першому місці фермер, що орендує землі в цьому селі. Але мене вразила сума його спонсорської допомоги. Вона складає 90 гривень за 2011 рік.

Або інший приклад. Команда ліцею для обдарованих дітей при нашому училищі в 2011 році зайняла І місце у Всеукраїнських змаганнях з робототехніки. Для поїздки на Всесвітню олімпіаду в Об'єднані Арабські Емірати команді з 4 осіб необхідно було витратити 45 тисяч гривень. Я звернувся за допомогою до підприємств і організацій в Кременчуці. Більшість з них відмовили, в тому числі і одне з найбільших в місті приватних підприємств, де працюють батьки одного з учасників олімпіади.

Хочу висловити слова вдячності міському голові Олегу Бабаєву, заводу коліс Геннадію Леготкіну, які надали посильну допомогу і команда достойно представила Кременчук і Україну, зайняла на Всесвітній олімпіаді 9 місце з 57 команд, залишивши позаду всі команди Європи.

Як колись будували школи толокою, так і сьогодні в зв'язку з дефіцитом бюджетних коштів, бажано було б залучити кошти не тільки батьків дітей, а й кошти бізнесу, відновити шефство підприємств та організацій за школою і ПТУ. Можливо, законодавчо надати певні податкові пільги для тих, хто надає шефську допомогу освіті.

Вже другий рік фінансування професійно-технічних навчальних закладів здійснюється за рахунок міжбюджетних трансфертів. Ми підтримуємо це. Дійсно, назрів час, щоб область самостійно визначала потребу в підготовці висококваліфікованих робітничих кадрів для розвитку власної економіки.

Але виникають проблеми.

Практично всі училища потребують капітальних ремонтів, навчальна техніка на 90 відсотків морально та фізично застаріла, або взагалі вийшла з ладу. Особливо гостро ця проблема стосується навчальних закладів промислового та сільськогосподарського призначення. На сьогоднішній день за попередніми підрахунками потреба в оновленні матеріально-технічної бази училищ області складає більше 125 млн. грн.

А проблема в тому, що майно професійно-технічних навчальних закладів не передано у власність територіальних громад області, тобто обласний бюджет не має права виділяти кошти на розвиток матеріально-технічної бази цих закладів, бо це суперечить Бюджетному кодексу.

Якщо передано фінансування на місця, то і функції призначення керівників професійно-технічної освіти та укладання з ними контрактів необхідно передати або обласній державній адміністрації, або обласній раді.

Не можу утриматись, щоб не процитувати рядки з твору учениці, яка пише: «Я намагаюсь заглянути в завтра. Не в те далеке, в яке, як не витягуй шию, не заглянеш, а в завтра завтрашнє. Я знаю, що воно буде кращим, ніж сьогодні. В цьому завтра не буде покинутих дітей. Безробітних чоловіків з тугою провини в очах. Розбитих доріг. Незораних і незасіяних полів. Клубів з вічно замкненими дверима. В цьому завтра буде більше тепла і світла в житлах, очах і душах». Воістину, «устами дитини глаголить істина». Я закликаю присутніх в цій залі зробити все, щоб наблизити те омріяне щасливе завтра.