Зміни в оподаткуванні прибутку підприємств, які відбулися після введення в дію Податкового кодексу України, викликають багато запитань у платників податків. Адже податок на прибуток є одним з основних податків, що адмініструються податковою службою, та одним з бюджетоформуючих. На запитання платників податків, що стосуються цього податку, відповідає начальник управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової адмінстрації у Полтавській області Сергій Коваль.
Сергію Олексійовичу, за якою датою визнаються доходи від реалізації товарів (робіт, послуг)?
Згідно з п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Який порядок оподаткування виплати дивідендів?
Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п.151.1 ст. 151 Податкового кодексу України, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Нове в податковому кодексі, що авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів - фізичним особам.
Як оподатковується поворотна фінансова допомога, отримана платником податку на прибуток від платника податку на прибуток на загальних підставах?
Сума поворотної фінансової допомоги, отриманої від платника податку на прибуток на загальній системі оподаткування (сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою п. 151.1 ст. 151 Податкового кодексу України) не включається до доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування. У разі якщо платник податку не повертає суму такої отриманої поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду, до доходів звітного періоду, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включається сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Як враховуються витрати з придбання консультаційних, інформаційних, аудиторських послуг у резидента?
Відповідно до пп. "г" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відносяться винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності. Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включаються до складу інших витрат, які згідно з п. 138.5 ст. 138 ПКУ визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Чи включаються до складу витрат витрати на оренду легкових автомобілів, пально-мастильні матеріали для легкових автомобілів, у тому числі орендованих, та їх парковку, стоянку?
Відповідно до пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI витрати на утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) належать до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством. Такі витрати у складі інших витрат визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 138.5 ст. 138 ПКУ).
В якому розмірі добові витрати включаються до складу витрат платника податку, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування?
Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI добові витрати – це витрати на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи, що понесені у зв'язку з відрядженням. Зазначені витрати відносяться до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, без документального підтвердження, але для відряджень у межах території України у розмірі не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.
Які документи є підтверджуючими для включення до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, сум добових у разі відрядження у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи?
Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) сума добових визначається в разі відрядження: у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює, сума добових не включається до складу витрат платника податку. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.
Чи застосовується обмеження, визначене пп. 139.1.12 ПКУ, при включенні до складу витрат витрат на відрядження ФО, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, якщо послуги з перевезення, проживання, тощо були надані ФОП, що сплачує ЄП?
Відповідно до пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Документально підтверджені послуги, що надаються під час перебування у відрядженні фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку або є членами керівних органів платника податку, формують витрати платника податку, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, то послуги з перевезення, проживання тощо, надані фізичною особою - підприємцем, що сплачує єдиний податок, не включаються до складу витрат.
Які особливості оподаткування підприємства, основною діяльністю якого є виробництво сільськогоподарської продукції?
Відповідно до ст. 155 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок у порядку і в розмірах, передбачених цим розділом, за підсумками звітного податкового року. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію з податку у строки, визначені законом для річного податкового періоду. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст. 155 ПКУ річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року (п. 152.9 ст. 152 ПКУ). При цьому підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, суму нарахованого податку зменшують на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.
Як відображається списання дебіторської заборгованості за відвантажені, але неоплачені товари (роботи, послуги), якщо заборгованість виникла під час перебування на ЄП, а термін позовної давності закінчився під час перебування на загальній системі оподаткування?
Згідно зі ст.1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" об’єктом оподаткування для суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, вважається сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Виходячи з викладеного, оскільки відвантаження платником податку – продавцем товарів (робіт, послуг) відбулось під час перебування на спрощеній системі оподаткування і оплата за такі товари (роботи, послуги) під час перебування на загальній системі оподаткування не отримана, платник податку проведення такої операції не відображає. При визнанні зазначеної заборгованості безнадійною у зв’язку з закінченням терміну позовної давності підстав для коригування доходів та витрат у платника податку немає.
Який порядок оподаткування кредиторської заборгованості за неоплачені товари (роботи, послуги), що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності?
Відповідно до п.138.4 ст.138 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, тобто з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.
Підготовлено управлінням масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян ДПА у Полтавській області
