Державна фіскальна служба України листом від 11.08.2016 р. N 17515/6/99-99-15-03-02-15надала роз’яснення щодо порядку нарахування податкових зобов'язань при безоплатному постачанні товарів/послуг.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Державна фіскальна служба України розглянула листом від 30.08.2016 р. N 18734/6/99-99-15-02-02-15 надала роз’яснення щодо зарахування суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Згідно з пп. 57.1 ¹.2 п. 57.1 ¹ ст. 57 Кодексу крім випадків, передбачених пп. 57.1 ¹.3 п. 57.1 ¹ ст. 57 Кодексу, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності

ДФС України листом від 21.09.2016 р. N 20547/6/99-99-12-03-03-15 надала роз’яснення  щодо оподаткування акцизним податком операцій з реалізації пального, складання акцизних накладних при реалізації пального.

Абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) надано визначення терміна "реалізація пального" - як будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування, за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Державна фіскальна служба України листом від 21.09.2016 р. N 20548/6/99-99-17-01-15 надала роз’яснення  надала роз’яснення стосовно: 1) нарахування пені за період дії рішення суду про відстрочення виконання рішення суду про стягнення податкового боргу; 2) поширення статті 100 Кодексу на суму податкового боргу, за яким прийняте судове рішення про стягнення, та судовим рішенням відстрочено таке стягнення.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Кодексу платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 574, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за N 1853/24385.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу згідно з пунктом 100.1 статті 100 Кодексу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 Кодексу.

Отже, при розстроченні (відстроченні) грошових зобов'язань (податкового боргу) відповідно до статті 100 Кодексу нараховуються проценти за користування таким розстроченням (відстроченням).

Частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) передбачено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України згідно із частиною п'ятою статті 124 Конституції України та статтею 14 КАСУ.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Тобто, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення.

Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу.

При цьому вимоги статті 100 Кодексу не поширюються на виконання рішення суду про відстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

ГУ ДФС у Полтавській області