З 01 січня 2017 року розпочалася кампанія декларування, за якою окремі категорії фізичних осіб зобов'язані подати річну податкову декларацію про майновий стан та доходи (далі - податкова декларація) та визначити податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, та/або мають право подати декларації для отримання податкової знижки.

Повідомляємо, що наказом Міністерства фінансів України від 15 вересня 2016 року N 821 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від жовтня 2015 року N 859" (далі - наказ N 821), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11 жовтня 2016 року за N 1349/29479, який набирає чинності 31 грудня 2016 року, внесено зміни до форми податкової декларації, яка запроваджується з 01 січня 2017 року.

Наказом N 821 приведено податкову декларацію у відповідність до змін, внесених до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Законом України від 24 грудня 2015 року N 909 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", а саме:

кількість додатків зменшено з чотирьох до двох, в яких платники податків здійснюють розрахунок податкових зобов'язань з урахуванням понесених витрат: розрахунок інвестиційного прибутку (додаток Ф1) та розрахунок податкових зобов'язань самозайнятими особами (додаток Ф2);

змінено порядок розрахунку податкових зобов'язань із доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, з урахуванням змін щодо порядку сплати авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб;

уточнені показники податкової декларації з урахуванням введення в дію ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків тощо.

У зв'язку із впровадженням ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків та скасуванням пп. "є" п. 176.1 ст. 176 Кодексу, у платників податку, які отримували доходи від двох та більше податкових агентів у розмірі визначеному пп. "є" п. 176.1 ст. 176 Кодексу, за результатами 2016 року не викликає обов'язку щодо подання декларації.

Фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, з 01 січня 2016 року авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховують та сплачують згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). При цьому авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Враховуючи зазначені зміни, протягом звітного (податкового) року авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб формуються у платника податку в інтегрованій картці платник (далі – ІКП) як переплата, а нарахування податкових зобов'язань здійснюються за даними податкової декларації за відповідний звітний (податковий) період. При цьому платник податків визначає суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, за результатами звітного (податкового) року в рядку 1.1 додатка Ф2, яка переноситься до графи 6 рядка 10.7 податкової декларації.

Інформаційно платник податків в рядках 1.2 - 1.4 додатка Ф2 зазначає суму сплачених авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб; залишок суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті або поверненню з урахуванням сплачених авансових платежів, при цьому такі показники в ІКП платника податків не відображаються  (лист ДФС України від 12.12.2016 р. N 39537/7/99-99-13-01-03).

ГУ ДФС у Полтавській області

Державна фіскальна служба України листом від 06.01.2017 р. N 202/6/99-99-13-02-03-15 надала роз’яснення щодо оподаткування доходів фізичних осіб від надання майна у лізинг, оренду або суборенду.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого визначено, що об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду) визначено п. 170.1 ст. 170 Кодексу, згідно з пп. 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Крім того, особи, які згідно з Кодексом мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (збору) (форма 1 ДФ) до контролюючого органу за місцем свого розташування (п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4.

ГУ ДФС у Полтавській області

Як розповіли у відділі боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Полтавській області протягом січня-грудня 2016 рокуза ініціативними матеріалами співробітників відділу виявлено 34 фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

За результатами досліджень, аналітичних досліджень та довідок (як складових частин загальних актів перевірок) складено 69 матеріалів з ознаками кримінальних правопорушень, у тому числі:

- 54 аналітичних досліджень та довідок з ознаками кримінальних правопорушень за предикатними злочинами на загальну суму встановлених збитків – 95049,08 тис.грн.;

- 23 аналітичних досліджень з ознаками кримінальних правопорушень за ст. 212 на загальну суму ухилення від сплати податків – 43447,58 тис.грн.;

- 6 аналітичних досліджень з ознаками злочину за ст.209 КК України, загальною сумою виявлених легалізованих доходів - 16622,1 тис.грн.;

- 15 аналітичних досліджень з ознаками кримінального правопорушення за іншими злочинами на загальну суму встановлених збитків - 18273,75 тис.грн.

За матеріалами відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом обліковано 18 кримінальних правопорушень, у тому числі:

- 2 – за ст. 205 КК України;

- 4 – за ст.191 КК України;

- 4 - за  ст. 212 КК України;

- 6 – за ст. 367 КК України;

- 1 – за ч.1 ст. 366 КК України;

- 1-  за ст. 209 КК України.

Приєднано до матеріалів досудових розслідувань 28 досліджень з ознаками кримінальних правопорушень.

Накладено арешт на майно на суму  1294,10 тис.грн.

Відшкодовано збитків за кримінальними правопорушеннями – 163,8 тис.грн.

Державна фіскальна служба Україна листом від 05.01.2017 р. N 104/6/99-99-13-02-03-15 надала роз’яснення щодо  компенсації своєму найманому працівнику вартість палива, використаного під час виконання трудових обов'язків.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

При цьому додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 ПКУ, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Пунктом 167.1 ст. 167 ПКУ передбачено, що ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 ПКУ).

Крім того, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичної особи на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року N 1170, відповідно до п. 11 розділу I якого сума компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту не є базою нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа компенсує своєму найманому працівнику вартість палива, використаного під час виконання трудових обов'язків, то сума зазначеної компенсації підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором як додаткове благо на підставі пп. "г" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. При цьому така сума компенсації не є базою нарахування єдиного внеску.

ГУ ДФС у Полтавській області