Прогресивні зміни, які відбулися у податковому законодавстві протягом останнього часу, свідчать про перехід до докорінно нових відносин платників податків та органів податкової служби. Нововведення Податкового кодексу торкнулися як економічного, так і правового поля, і з огляду на це, обізнаність платників щодо своїх прав є необхідною умовою при взаємодії з податковою службою. Особливо це стає важливим у випадках, коли платник податків вважає за доцільне оскаржити неправильно визначену органом податкової служби суму податкового зобов’язання, або ж рішення, яке на думку платника, суперечить нормам діючого податкового законодавства.
Порядку оскарження рішень контролюючих органів присвячено статтю 56 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України. В умовах нового податкового законодавства процедура оскарження зазнала певних змін та нововведень.
Так, важливою новацією є те, що цим документом визначено дворівневу процедуру адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби. Тобто, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Згідно пункту 55.2 статті 55 Кодексу, контролюючим органом вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій.
Таким чином, платник податків за новою процедурою повинен звернутися зі скаргою не до податкового органу, який прийняв рішення, що оскаржується, а до обласної державної податкової адміністрації.
При цьому, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Посилання на зазначений підпункт статті 44 Кодексу є важливим, оскільки право надання таких документів в окремо визначених випадках визначено саме нормою цього підпункту.
У цьому зв’язку необхідно враховувати, що відтепер обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган, що не виключає виконання платником вимог статті 85 Кодексу.
Другим важливим нововведенням (за нормою пп.56.5ст.56 Кодексу) є покладення на платника податків обов’язку одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення. Невиконання цього обов’язку може потягнути за собою цілком реальні наслідки.
Майже незмінними залишилися строки подання та розгляду скарг платників податків. Згідно пп.56.3 і 56.6 ст.56 Кодексу скарга подається протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Зазначений термін встановлено і для подання скарги до ДПА України у разі, коли скарга на оскаржене рішення контролюючого органу не була задоволена на обласному рівні. Тому при порушенні цих строків, подана платником податків скарга не розглядається та повертається йому із зазначенням причин повернення.
Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Разом з цим, строки подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 Кодексу.
За умови дотримання зазначених вимог, подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Зазначена норма не зазнала змін.
Як і було раніше, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20-го дня. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Слід звернути увагу на нововведення, які стосуються випадків закінчення процедури адміністративного оскарження (пп.56.17 ст.56 Кодексу). Так, перелік таких випадків доповнено нормою, згідно якої процедура адміністративного оскарження закінчується днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, що оскаржувались.
За положеннями Кодексу платнику, як і раніше, надано право з урахуванням строків давності оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
При цьому, новим є доповнення, згідно якого у разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Разом з цим, за нововведенням норми пп.56.19 ст.56 Кодексу, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
За матеріалами відділу апеляцій
ДПА у Полтавській області
