Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (далі – ПКУ, Кодекс) встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПКУ у разі якщо до подання позовної заяви проводиться процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження згідно з п. 56.17 цієї статті.
При цьому п. 56.19 ст. 56 ПКУ регулює ті самі правовідносини, що й п. 56.18 цієї статті. Пряме порівняння змісту абзацу другого п. 56.18 ст. 56 ПКУ із змістом п. 56.19 цієї статті свідчить, що обидва правила мають застосовуватися в разі, якщо до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження.
Водночас п. 56.18 ст. 56 ПКУ визначено, що строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично минув з дати звернення платника податків зі скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Натомість п. 56.19 ст. 56 цього Кодексу визначено, що місячний строк для оскарження в суді податкового повідомлення-рішення лише починає перебіг від дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Тобто, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПКУ строк судового оскарження продовжується на час процедури адміністративного оскарження, в той час як згідно з п. 56.19 цей строк під час відповідної процедури ще не почав перебіг.
Крім того, якщо норма п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу визначає строк судового оскарження податкових повідомлень-рішень шляхом відсилання до строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ, то п. 56.19 ст. 56 цього Кодексу прямо передбачає, що відповідний строк становить один місяць.
Таким чином, два зазначені приписи Кодексу по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. Суперечність між ними не може бути вирішено за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною).
У цій ситуації слід керуватися п. 56.21 ст. 56 ПКУ, нормою якого встановлено, що у разі якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до вищезазначеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань питання мають вирішуватись на користь платника податків і застосовуватись п. 56.18 ст. 56 ПКУ, який передбачає триваліший строк для звернення до суду (1095 днів), ніж п. 56.19 цієї статті (один місяць).
За матеріалами відділу апеляцій
ДПА у Полтавській області
