Як повідомила начальник управління правового забезпечення ГУ ДПС у Полтавській області Марина Столєтнєва у рамках проведення у 2019 році Всеукраїнського тижня права, - стаття 59 Конституції України гарантує, що кожен має право на правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно. Водночас кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зазначена конституційна гарантія охоплює всіх осіб: громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України. Вона є доповненням до інших конституційних принципів і гарантій, зокрема принципів рівності й недискримінації, передбачених статтями 21 і 24 Конституції України.
У зв’язку із цим Конституційний Суд України у своєму Рішенні в справі про право вільного вибору захисника від 16 листопада 2000 р. (більш відома як «справа Г.І. Солдатова» – Ю. П.) наголосив: «Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають із цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою в цивільному, господарському, адміністративному й кримінальному судочинстві»
На основі статті 59 Конституції України та наведеного її роз’яснення, наданого Конституційним Судом України, зокрема що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, що надається адвокатами чи іншими фахівцями в галузі права в порядку, встановленому законом. Зокрема Законом України «Про соціальні послуги» та Законом України «Про безоплатну правову допомогу». У зазначених Законах наведено визначення понять «правові послуги», «правова допомога» й «безоплатна правова допомога», визначено суб’єктів надання правової допомоги, її види, порядок надання тощо.
Зокрема, Закон України «Про соціальні послуги» визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.
Видом соціальних послуг, згідно з абзацом 7 частини 4 статті 5 Закону України «Про соціальні послуги», є такі юридичні послуги:
1) надання консультацій із питань чинного законодавства;
2) здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
3) сприяння застосуванню державного примусу й реалізації юридичної відповідальності осіб, які вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо).
Проте наведений перелік юридичних послуг є дуже узагальненим, тому його було конкретизовано в 2011 році з ухваленням Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Саме наведений перелік правових послуг є формою правової допомоги, яку законодавець розуміє як надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини й громадянина, захист цих прав і свобод, їх відновлення в разі порушення.
Безоплатна правова допомога – це правова допомога, що гарантується державою й повністю або частково надається за рахунок Держави (коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел).
Згідно із Законом України «Про безоплатну правову допомогу» вона може бути двох видів: первинною чи вторинною.
Безоплатна первинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права й свободи, порядок їх реалізації, відновлення в разі їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:
1) органи виконавчої влади;
2) органи місцевого самоврядування;
3) фізичні та юридичні особи приватного права;
4) спеціалізовані установи;
5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Зокрема, згідно зазначеного Закону правові послуги включають такі дії:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Безоплатна вторинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає в створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Вона включає такі види правових послуг:
1) захист;
2) здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
Суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:
1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, держава передбачає широкий спектр суб'єктів надання правової допомоги і надає громадянам свободу у виборі захисника своїх прав. Конституційне положення про те, що кожний є вільним у виборі захисника своїх прав, було предметом розгляду Конституційним Судом України в справі № 13 – рп/2000 від 16 листопада 2003 р. (справа про право вільного вибору захисника). Відповідно до рішення Конституційного Суду зазначене положення Конституції за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних.
Головне управління ДПС у Полтавській області
