Полтавська обласна рада

5 жовтня Верховна Рада України прийняла ряд нових законів, у тому числі: Закон України «Про електронні довірчі послуги» та Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України».

Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов’язки суб’єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Метою Закону є врегулювання відносин у сферах надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.

Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб’єктами владних повноважень у процесі надання, отримання електронних довірчих послуг, процедури надання цих послуг, нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також основні організаційно-правові засади електронної ідентифікації.

Законами можуть встановлюватися особливості правового регулювання надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації в окремих сферах суспільних відносин.

Закон визначає основні принципи державного регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації

Метою здійснення державного регулювання та управління у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації є:

проведення єдиної та ефективної державної політики у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

створення сприятливих умов для розвитку та функціонування сфер електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації;

забезпечення функціональної сумісності та технологічної нейтральності національних технічних рішень, а також недопущення їх дискримінації;

забезпечення рівних можливостей для доступу до електронних довірчих послуг та захисту прав їх суб’єктів тощо.

Закон визначає систему органів, що здійснюють державне регулювання у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, повноваження Кабінету Міністрів України у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, повноваження головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг, повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв’язку та захисту інформації у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, повноваження Національного банку України у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації, який створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг у банківській системі України та кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг при здійсненні переказу коштів (учасників платіжних систем) до Довірчого списку відповідно до вимог цього Закону.

Закон також визначає права та обов’язки кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

Законом визначено засоби електронної ідентифікації, які підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Законом також визначено вимоги до електронних довірчих послуг, порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Законом встановлюється державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, який здійснює контролюючий орган та відповідальність у сфері електронних довірчих послуг.

Цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім статті 10, яка набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

Проект Закону зареєстровано за №4685.

Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» визначає правові та організаційні основи забезпечення захисту життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави, національних інтересів України у кіберпросторі, основні цілі, напрями та принципи державної політики у сфері кібербезпеки, повноваження державних органів, підприємств, установ, організацій, осіб та громадян у цій сфері, основні засади координації їхньої діяльності із забезпечення кібербезпеки.

Дія Закону не поширюється на:

відносини та послуги, пов’язані із змістом інформації, що обробляється (передається, зберігається) в комунікаційних та/або в технологічних системах;

соціальні мережі, приватні електронні інформаційні ресурси в мережі Інтернет (включаючи блог-платформи, відеохостинги, інші веб-ресурси), якщо такі інформаційні ресурси не містять інформацію, необхідність захисту якої встановлена законом, відносини та послуги, пов’язані з функціонуванням таких мереж і ресурсів;

комунікаційні системи, які не взаємодіють з публічними мережами електронних комунікацій (електронними мережами загального користування), не підключені до мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних (крім технологічних систем).

Закон визначає правові основи забезпечення кібербезпеки України, згідно з яким «правову основу забезпечення кібербезпеки України становлять Конституція України, закони України щодо основ національної безпеки, засад внутрішньої і зовнішньої політики, електронних комунікацій, захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, цей та інші закони України, Конвенція про кіберзлочинність, інші міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України».

Закон визначає об’єкти та суб’єкти забезпечення кібербезпеки.

Координація діяльності у сфері кібербезпеки як складової національної безпеки України здійснюється Президентом України через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України.

Закон визначає Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України, який здійснює координацію та контроль за діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони, які забезпечують кібербезпеку, вносить Президентові України пропозиції щодо формування та уточнення Стратегії кібербезпеки України.

Згідно із Законом, Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кібербезпеки, захист прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України у кіберпросторі, боротьбу з кіберзлочинністю; організовує та забезпечує необхідними силами, засобами і ресурсами функціонування національної системи кібербезпеки; формує вимоги та забезпечує функціонування системи аудиту інформаційної безпеки на об’єктах критичної інфраструктури (крім об’єктів критичної інфраструктури у банківській системі України).

Закон визначає Національну систему кібербезпеки, яка « є сукупністю суб’єктів забезпечення кібербезпеки та взаємопов’язаних заходів політичного, науково-технічного, інформаційного, освітнього характеру, організаційних, правових, оперативно-розшукових, розвідувальних, контррозвідувальних, оборонних, інженерно-технічних заходів, а також заходів криптографічного і технічного захисту національних інформаційних ресурсів, кіберзахисту об’єктів критичної інформаційної інфраструктури».

Основними суб’єктами національної системи кібербезпеки є Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національна поліція України, Служба безпеки України, Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України, розвідувальні органи, Національний банк України.

Закон визначає Урядову команда реагування на комп’ютерні надзвичайні події України CERT-UA.

Документ також визначає державно-приватну взаємодія у сфері кібербезпеки та встановлює відповідальність за порушення законодавства у цій сфері і контроль за законністю заходів із забезпечення кібербезпеки України.

Закон прийнято з урахуванням виключення 58 статті та техніко-юридичними правками.

Проект Закону зареєстровано за №2126а.

За інформацією офіційного веб-порталу Верховної Ради України